Тест-драйв Volkswagen CC: примірка повного приводу

Чотирьохдверне купе відносно новий клас. Дивлячись на ці автомобілі, виникає питання: для чого вони? Раніше всі прекрасно розуміли, купе – автомобіль егоїста. Як правило, це яскрава і «заряджена» машинка, що підкреслює стиль і статус власника. Саме наявність всього двох дверей було характерною рисою купе. Класичний седан зовсім з іншої опери – практичний, зручний і комфортний автомобіль для сімейного людини. Схрестивши купе і седан, отримуємо машину не дуже містку, що не дуже практичну і незрозуміло для кого. З одного боку, обмежений простір для задніх пасажирів, з іншого – величезний багажник. Додаткові двері, лише злегка полегшують посадку на задній ряд, але значно збільшують споряджену масу автомобіля і ускладнюють конструкцію. Загалом, для мене незрозуміло це рішення.

На тест дістався гарячий автомобільчик – Volkswagen CC в найбільш, на мій погляд, цікавій комплектації з повним приводом. Коштує така машина від 477 757 гривень. Атмосферна шістка об’ємом 3,6 літра, що видає 300 “коней”, повний привід і шести-ступінчастий «робот» DSG. Дизайн автомобіля описувати не буду, тут про нього вже писали. Скажу лише, що він практично не відрізняється від стандартної версії СС, наприклад з дизельним мотором. Родзинку тестовій машині додавав лише обвіс R-Line, що відрізняється більш «агресивними» бамперами і спідницями.

Обвішування R-Line надало машині нотку індивідуальності і змусило озиратися на неї навіть водіїв новеньких BMW.

А ось враженнями від салону поділюся більш докладно. Перше, що кидається в очі, це спортивне кермо і не менш спортивні сидіння. Все затягнуте в шкіру, зручно і приємно на тактильному рівні. Регулювань і керма, і сидінь досить, щоб зручно всілася людина практично будь-якої комплекції. Але не варто забувати, що це все-таки «майже купе» – сідаючи в автомобіль треба пригинати голову, інакше контакт з верхньою частиною дверного отвору буде дуже болючим. Правда, регулювання сидінь мене здивувало: в автомобілі, який прагне в преміум-сегмент, вона напівмеханічна або напівавтоматична, навіть важко з однозначним визначенням. Тут німці чомусь вирішили звільнитися «півзаходом».

Незважаючи на значну ціну, в машині не знайти повноцінних електрорегулювань крісел і камери заднього виду.

Далі не менш незрозуміле рішення з годинником. Красивий і статусний елемент декору і не більше того, адже кут їх установки і відповідно постійні відблиски на них просто не дають ніякої можливості визначити поточний час у світлий час доби. Забавно купити дорогий годинник, і не мати можливості його використовувати. Але досить про сумне.

Машину можна завести кнопкою поруч з ручкою DSG, а можна і більш звично, вставивши ключ в щілину поруч з кермовою колонкою.

Далі тільки «плюшки». Безключевий доступ. Кнопка старту. Електричний ручник, у якого, до речі, автоматичний режим чомусь не активувався не під яким приводом. У всякому разі, мені не вдалося зрозуміти алгоритм його включення. Чудова комбінація приладів: чудово читається і дає максимум інформації. Але і тут є невеликий недолік – визначити середню витрату палива за два дні активної експлуатації автомобіля мені так і не вдалося. Він кожен раз після нетривалої стоянки обнулявся і починав новий відлік. Але дивлячись на показник рівня палива, він близький до заявлених показників – близько 12-13 літрів в змішаному режимі.

До салону СС можна чіплятися, але почувши утробне бурчання 3,6-літрового двигуна і чіпаючи педаль газу про всі претензії забуваєш миттю.

Мультимедійна система виглядає і звучить солідно. І знову АЛЕ. Підв’язати до неї телефон не вдалося – такої функції просто немає. Клавіша Phone є, а функції немає. Але що обурило більше, це відсутність камери заднього виду. Монітор є, а камери немає. Навіть у такій комплектації це додаткове обладнання. І це при тому, що рухаючись заднім ходом, в заднє скло розгледіти щось неможливо.

Натискаємо на кнопку старт. Стрілки приладів ефектно пробігли від нуля до максимальних показників і… Тиша. Шумоізоляція чудова. Ніяких звуків, що видають роботу вельми немаленького мотора. Селектор КПП в положення «Драйв» і в дорогу. Чудовий двигун. Потужний, але слухняний. Миттєвий відгук на педаль акселератора. Добре налаштована «шестиступка» з двома зчепленнями змінює швидкості миттєво і непомітно. Тяги вистачає в будь-якому діапазоні. Іноді навіть здається, що її дуже багато. Але виручає повний привід. Ніяких натяків на пробуксовку навіть при дуже різкому старті.

Потрібно дуже постаратися, щоб зірвати СС в ковзання, широка гума пручається до останнього. Якщо все ж вийшло – машина залишається майже нейтральною, а на слизькій поверхні можна навіть спробувати заправити її в поворот газом.

Добре налаштована й ходова частина: в міру пружна і досить комфортна для столичних доріг. Відмінна керованість – досить гостре кермо і постійний запас потужності під правою ногою. Цей тандем просто провокує «побешкетувати» на дорозі. Розгін до «сотні» менш ніж за 6 секунд просто підриває адреналінову бомбу в ваших венах. Слухняне кермо тільки посилює це почуття. На позначці близько 3000 об/хв з’являється хижий рик чесної атмосферної «шістки». І це все в звичайному режимі Drive.

Якщо ж перевести селектор в режим Sport, характер автомобіля стає просто вибуховим. Перемикання швидкостей відбуваються на позначці близько 5000 об/хв. Реакції на кермі і педалі «газу» стають ще більш гострими. З роллю «гарячого купе» CC справляється на «відмінно». Але ми знаходимося в місті, з його пробками і тягучка. І ось тут повинні проявитися якості комфортного седана. І начебто всі вони є – і тихо, і комфортно. Але при русі на малих швидкостях є якась нервозність, легка (майже непомітна) вібрація на передній осі. Спочатку навіть якось насторожує, але потім розумієш, що він так завжди себе веде при дуже плавному рушанні з місця.

Окремо хочеться сказати про гальма. Зі своєю роботою вони справляються чудово. Перегріти їх у звичайних умовах досить складно. Але інформативність педалі гальма огидна. Вона просто порожня. Точно дозувати гальмівне зусилля досить складно, що вносить серйозний дискомфорт. І навіть через два дні, проведених за кермом Volkswagen СС, я до них до кінця звикнути так і не зміг.

Задні місця зручні для не надто високих людей. Посадка утруднена через низьку лінії даху і форми дверних арок.

У підсумку

У результаті ми отримали «недоседан», з невеликим заднім диваном, незручною посадкою і величезним багажником або «перекупе» з відмінними ходовими якостями і додатковими дверними отворами. Автомобіль залишив дуже суперечливі враження. З одного боку він мені сподобався, з іншого – я не розумію навіщо він. Чи не простіше купити Scirocco (для любителів красиво «позажигати») або Passat (для практичних, сімейних та господарських)?

І не купе, і не седан. Але чомусь він таки приваблює. Особливо в такій версії, з правильним мотором і приводом.

Тест-драйв сайту: Autoua.net
Автор: Павлюк Олександр